Гірський рятувальник із Воловеччини міг залишатись вдома, але обрав шлях захисника рідної землі.
Юрій виріс серед мальовничих Карпат і ще змалечку захоплювався величчю рідного краю. Він знає гори не з розповідей дідусів, а з власного досвіду. Юрій усвідомлює: гори можуть бути водночас і прекрасно-величними, і підступними. Саме тому свого часу він і обрав професію гірського рятувальника.
Навіть маючи законне право на відстрочку через професійну діяльність, рятувальник не скористався «бронню». Він обрав інший шлях – захищати своє. Вільний дух верховинця не дозволив йому залишатися вдома та мовчки спостерігати, як ворог топче українську землю.
«Я – рятувальник, що ви хочете? Я не міг бути дома. Тим більше у війську служить мій рідний брат. Як я буду дивитися в очі людям, якщо залишуся» – говорить Юрій і посміхається.
Він завжди посміхається. Навіть коли чекав на евакуацію після отримання важкої контузії на позиції, він жартами підтримував своїх бійців. Адже він командир взводу і має бути взірцем для підлеглих.
Його загартований горами характер, витримка та вміння діяти в екстремальних умовах стали його головною зброєю на фронті. А навчання у Франції надали і військової майстерності.
Поки йде війна на Юрія чекають вдома молода красуня-жінка та люба донечка Соломійка.
«Таточко обов’язково повернеться» – каже «Рятувальник» України і, як завжди, посміхається!
Приєднуйся до лав 101 окремої бригади територіальної оборони Закарпаття!
